Лютневі прем’єри GAD Records: втрачена польська поп-антологія, живий виступ Polish Jazz Quartet 1964 року та фінальні радіосесії SBB

Джазовий та радійний матеріал підкреслює постійну напругу між документом і альбомом. Записи живих фестивалів і студійних сесій 1960–1970-х років рідко призначалися для багаторазового прослуховування на системах високої роздільності; їх зводили для трансляції, а не для сучасного повнодіапазонного відтворення. Підхід GAD, якщо судити з подачі, надає пріоритет розбірливості та чіткості транзієнтів над агресивним шумопригніченням — вибір, що, ймовірно, відгукнеться слухачам, звиклим зважувати шипіння плівки проти гармонічних деталей. Та сама філософія застосовується і до електронних та саундтрекових архівів, де ранні тембри синтезаторів і аналогові ефекти виграють від мінімального втручання — зі збереженням фазових співвідношень і низькочастотної модуляції, які може сплющити надмірна реставрація.

З вінілового боку каталог підкреслює радше колекціонерський підхід, ніж аудіофільський спектакль. Кінопартитури та архівні рок-джазові гібриди подано як історично цілісні програми, що натякає на консервативні рівні нарізки та уникання надмірних підсилень EQ, які могли б зашкодити трекінгу на старіших програвачах. Другий том опольської хроніки, зокрема, функціонує майже як довідковий документ: менше про ефект у демо-кімнаті, більше про вірний переклад вихідних плівок у довговічний фізичний формат. У сукупності ці релізи позиціонують GAD Records не як ностальгійний лейбл, а як спеціалізованого перекладача архівів — міст між інституційними записами та сучасними кімнатами для прослуховування, без переписування жодної зі сторін.