Те, що вирізняє це покоління компонентів Marantz, — не суха арифметика каналів, а те, наскільки продумано платформа зберігає цілісність сигналу зі зростанням системи. Процесори поділяють спільну цифрову архітектуру та топологію ЦАП, що забезпечує стабільний тональний баланс і поведінку транзієнтів незалежно від того, чи система зупиняється на стартовій конфігурації, чи розширюється до повноцінного імерсивного формату. Саме тут аналогові каскади на базі HDAM важливіші за маркетингові пункти: вищі швидкості наростання та більша струмова віддача зберігають мікродинаміку навіть за нашарування корекції кімнати, керування басом і сумування кількох сабвуферів. На практиці це розв’язує давню аудіофільську скаргу на те, що великі системи Atmos вражають простором, але втрачають гармонійну насиченість.
Помітний і філософський зсув порівняно з епохою «заявних стійок» хай-енд кінотеатру. Замість гонитви за візуальним домінуванням чи екзотичними надлишками шасі Marantz робить ставку на симетрію, заземлення та контроль шумів як функціональні дизайнерські рішення. Модульна стратегія підсилювачів — кілька однакових силових блоків замість одного масивного багатоканального гіганта — забезпечує передбачувану теплову поведінку та низькі перехресні завади за реальних навантажень. Обговорення на форумах часто зосереджуються на Class D проти Class A/B, але тут цікавіше те, як Marantz стабілізує вихідні каскади за допомогою дискретного аналогового буферування, надаючи підсилювачам щільність і контроль, що уникають крихкої різкості, з якою дехто асоціює потужні багатоканальні конструкції.
З погляду планування системи лінійка демонструє розуміння того, що сучасні театри ніколи не бувають «завершеними». Незалежна маршрутизація сабвуферів, сумісність із просунутими системами оптимізації кімнати та повносмуговий відеопрохід — це менше про погоню за характеристиками і більше про довговічність у міру еволюції форматів і дисплеїв. Конкурентні інтерпретації називають це «люксовим мінімалізмом», але з технічного погляду це радше дисциплінована інженерна стриманість — пріоритет стабільності тактування, ізоляції живлення та передбачуваної структури підсилення над новизною заради новизни. У результаті екосистема компонентів виглядає ближчою до масштабованої hi‑fi системи, ніж до традиційної заміни AVR, і приваблює слухачів, яким так само важливі узгодженість і текстура, як і занурення.
